Фармацевт … з представниками цієї професії зустрічався кожен з нас, кому хоч раз у житті доводилося хворіти і – відповідно – відвідувати аптеку.
Фармацевтом в нашій країні називається помічник провізора, випускник спеціального коледжу або фармучіліща, в той час як провізор – фахівець з вищою освітою, а ось на Заході – все з точністю до навпаки: спеціаліст вищої категорії – фармацевт, а провізор – його помічник, лаборант.
Так чи інакше, і у фармацевта, і у провізора спеціальність одна – і називається вона фармація (від грецького слова, що означає «ліки») – розділ медицини, що займається всім, що стосується ліків: пошук з джерел в природі, створення, застосування, безпеку і т.д. Наука ця досить давня: перші з відомих нам джерел відомостей про ліки – це давньоєгипетські папіруси, яким більше трьох з половиною тисяч років!
Чи легко бути фармацевтом в наш час?
Скажемо прямо – дуже непросто! Ринок лікарських препаратів знаходиться в постійному русі, і це пов’язано не тільки з законами ринку як такими, але і з розвитком медичної науки і практики. Наприклад, всім відомо, як швидко втрачають ефективність антибіотики (не тому, що винаходять погані ліки – застосування антибіотика викликає еволюційний відповідь в «світі» мікроорганізмів), на зміну їм приходять нові.
У будь-яких ліків виявляються побічні ефекти, протипоказання – і не завжди відразу, нерідко це відбувається в процесі багаторічного його застосування в медичній практиці, іноді ліки через це навіть знімається з виробництва … Та й просто на зміну колишнім препаратам приходять інші – більш ефективні. Все це фармацевт зобов’язаний знати.
Тому-то на фармацевта не можна «вивчитися раз і назавжди»: представник цієї професії повинен постійно вчитися, знаходячи інформацію про нові ліки, нових дослідженнях в галузі фармакології скрізь, де тільки можна: в довідниках, Інтернеті, в матеріалах симпозіумів і наукових конгресів … Ось чому через п’ять років після здобуття освіти фармацевт зобов’язаний пройти курси підвищення кваліфікації й отримати сертифікат на право займатися фармацевтичною діяльністю, який діє протягом п’яти років (через п’ять років процедура повторюється). Без такого сертифікату продавати ліки не положено навіть у кіоску!
Завдяки такому постійного професійного зростання фармацевти дійсно знають про стан ринку лікарських препаратів якщо не все, то багато що – іноді навіть більше лікарів (так, автору статті довелося потрапити в таку ситуацію: лікар прописав ліки – і тільки від фармацевта в аптеці дізналася, що цей препарат вже кілька років не проводиться). Це дозволяє багатьом людям (особливо молодим) нехтувати консультацією лікаря і йти прямо в аптеку: «Дайте що-небудь від головного болю (нежиті, висипання на шкірі і т.п.)». Іноді фармацевт дійсно може допомогти вирішити проблему, але обов’язково запитає: «Вам для дитини або для дорослого?», «Сухий кашель або вологий?» І т.п. – Лікуватися чим попало не можна, і фармацевт знає це як ніхто інший. Але якщо фармацевт сказав: «Ідіть до лікаря – хай він призначить лікування», сперечатися не потрібно: значить, дійсно ситуація така, що не можна обійтися без індивідуальної консультації, аналізів чи інших обстежень (не забудемо також, що фармацевт вищої медичної освіти таки не має).
Фармацевт повинен вміти не лише продавати ліки, а й виготовляти різні мазі, краплі, мікстури і т.п. Зараз аптек, де виготовляють ліки, не так багато, але вони є – вони називаються рецептурними, і тільки там можна купити, наприклад, такий ефективний засіб від нежиті, як краплі Маркова.
Як бачимо, праця фармацевтів – нелегка праця, а головне – необхідний: адже медикаменти – це другий після продуктів харчування товар, який перестають купувати в останню чергу, без якого не можна обійтися.
Фармацевтом в нашій країні називається помічник провізора, випускник спеціального коледжу або фармучіліща, в той час як провізор – фахівець з вищою освітою, а ось на Заході – все з точністю до навпаки: спеціаліст вищої категорії – фармацевт, а провізор – його помічник, лаборант.
Так чи інакше, і у фармацевта, і у провізора спеціальність одна – і називається вона фармація (від грецького слова, що означає «ліки») – розділ медицини, що займається всім, що стосується ліків: пошук з джерел в природі, створення, застосування, безпеку і т.д. Наука ця досить давня: перші з відомих нам джерел відомостей про ліки – це давньоєгипетські папіруси, яким більше трьох з половиною тисяч років!
Чи легко бути фармацевтом в наш час?
Скажемо прямо – дуже непросто! Ринок лікарських препаратів знаходиться в постійному русі, і це пов’язано не тільки з законами ринку як такими, але і з розвитком медичної науки і практики. Наприклад, всім відомо, як швидко втрачають ефективність антибіотики (не тому, що винаходять погані ліки – застосування антибіотика викликає еволюційний відповідь в «світі» мікроорганізмів), на зміну їм приходять нові.
У будь-яких ліків виявляються побічні ефекти, протипоказання – і не завжди відразу, нерідко це відбувається в процесі багаторічного його застосування в медичній практиці, іноді ліки через це навіть знімається з виробництва … Та й просто на зміну колишнім препаратам приходять інші – більш ефективні. Все це фармацевт зобов’язаний знати.
Тому-то на фармацевта не можна «вивчитися раз і назавжди»: представник цієї професії повинен постійно вчитися, знаходячи інформацію про нові ліки, нових дослідженнях в галузі фармакології скрізь, де тільки можна: в довідниках, Інтернеті, в матеріалах симпозіумів і наукових конгресів … Ось чому через п’ять років після здобуття освіти фармацевт зобов’язаний пройти курси підвищення кваліфікації й отримати сертифікат на право займатися фармацевтичною діяльністю, який діє протягом п’яти років (через п’ять років процедура повторюється). Без такого сертифікату продавати ліки не положено навіть у кіоску!
Завдяки такому постійного професійного зростання фармацевти дійсно знають про стан ринку лікарських препаратів якщо не все, то багато що – іноді навіть більше лікарів (так, автору статті довелося потрапити в таку ситуацію: лікар прописав ліки – і тільки від фармацевта в аптеці дізналася, що цей препарат вже кілька років не проводиться). Це дозволяє багатьом людям (особливо молодим) нехтувати консультацією лікаря і йти прямо в аптеку: «Дайте що-небудь від головного болю (нежиті, висипання на шкірі і т.п.)». Іноді фармацевт дійсно може допомогти вирішити проблему, але обов’язково запитає: «Вам для дитини або для дорослого?», «Сухий кашель або вологий?» І т.п. – Лікуватися чим попало не можна, і фармацевт знає це як ніхто інший. Але якщо фармацевт сказав: «Ідіть до лікаря – хай він призначить лікування», сперечатися не потрібно: значить, дійсно ситуація така, що не можна обійтися без індивідуальної консультації, аналізів чи інших обстежень (не забудемо також, що фармацевт вищої медичної освіти таки не має).
Фармацевт повинен вміти не лише продавати ліки, а й виготовляти різні мазі, краплі, мікстури і т.п. Зараз аптек, де виготовляють ліки, не так багато, але вони є – вони називаються рецептурними, і тільки там можна купити, наприклад, такий ефективний засіб від нежиті, як краплі Маркова.
Як бачимо, праця фармацевтів – нелегка праця, а головне – необхідний: адже медикаменти – це другий після продуктів харчування товар, який перестають купувати в останню чергу, без якого не можна обійтися.
Комментарии
Отправить комментарий